Наш уряд, мабуть, в турботі про власну ситість і в абсолютній нетурботі про народ, якому він по ідеї повинен "служити", підняв пенсійний стаж до 35, здається, років.
Хочу розповісти невелику історійку.
Жила була Хтось. Вона жила небагато, тому вчилася і водночас постійно шукала будь-який підробіток. Так як не хотіла заводити "правильні" знайомства і не вміла заводити "правильних" друзів, роботу вона собі шукала теж не по блату. Під час студентства траплялося щось, але без будь-якого офіційного оформлення. На підвищену стипендію в той час якось прожити не те, що неможливо було, її, навіть не на всі зошити вистачало. Тому яка робота підверталася, тій і раділа.
Закінчила універ. Розумна ніби. Диплом червоний, мізки працюють. Впевненість в тому, що знайти роботу - не проблема: розумних цінують, ще була.
Поїхала у Велике місто. Трохи потикалась - помикалась і знайшла хорошу роботу. Зарплатня була не особливо крута, але ось сама робота і колектив - мрія! Робота на приватних підприємців, але з/п цілком офіційна.
Потім все змінюється. Дівчинці-Хтось доводиться повернутися в Рідне місто. І тут понеслась! У Великому місті вона без проблем знайшла три роботи і ще одне місце для стажування. В Рідному маленькому місті для неї місця не знайшлося. Їй було 29. Вона почала шукати роботу, але куди б вона не телефонувала, всюди чомусь не дотягувала до вимог.
Було потрібно вищу освіту (для простого продавця-консультанта). Вища була, але, виявляється, не та. Продавати шубки мажорним клієнткам і костюмчики їх бой-френдам, витирати підлогу в магазині і мести вулицю біля магазину необхідно, тільки маючи "правильну" вищу освіту.
Їй було 29-30 років, а робітники були потрібні до 25-ти.
Намагалася заробляти тим, що вміла робити руками (боже, скільки разів вона в своєму житті чула, що у неї "золоті руки" і як хотілося вити, коли цими руками не завжди виходило заробити на їжу, і в животі бурчало...).
Запитаєте про податки і оформлення приватного підриємства? Ні, не платила і не оформляла.
Раз зайшла до податкової, дізнатися, що до чого. На неї насварились, що прийшла без ручки (коли попросила ручку і листочок, щоб записати все, чого вони розповідали), дали якийсь огризок папірця і ледве живу ручку і пояснили, ЩО їй треба віддати державі:
вар.1: більшу частину її випадкових і непостійних заробітків повинна віддати державі. Але заробітки дійсно невеликі і непостійні, і якщо віддати те, що вимагала країна - не буде за що купувати їжу, а ось державі все одно - плати щомісяця!
вар. 2: є начебто податок, який менший, але скоро, щоб ним скористатися, ти зобов'язаний будеш купити касовий апарат. У неї таких грошей просто не було. Теж не варіант.
N.B.: Через декілька довгих років вона нарешті знайшла вар.3 - саме для непостійних заробітків, для художників, які не продають свої картини з регулярністю біляшів на ринку. Але тоді на жаль їй ніхто не розповів в податковій про такий вид податку. Мабуть, не знали, та й чи варто забивати собі голову зайвим, працюючи в такому теплому місці?
Але тимчасові підробітки - це тимчасові, а вона шукала постійне місце роботи. Знайшла кілька. У приватників. Неофіційно і напівофіційно. Інших варіантів не було.
В одному було дуже холодно, у обігрівача-"дуйчика" тулилися, як пташки, та це було "не можна". Світло в залі треба було вмикати тільки, коли входив клієнт, а в інший час щоб світло просто так горіло - "не можна". Зарплата невелика, а якщо вкрадуть дорогий товар, ти за нього будеш повертати кошти кілька місяців.
В іншому були постійні іспити і корпоративна етика. Знання товару перевіряли регулярно, потрібно вивчити звід правил і обіцянок "про мед" від корпорації. Обіцянки ці, правда, потім якось так не виконувалися. Зарплата офіційно була мінімальною, з цього і йшли відрахування. А ще половину давали окремо в конвертах, як премії, яких, до речі, могли позбавити просто тому, що керівництву так захотілося. Коли принесли перепідписати "трошки виправлений" кабальний контракт, вона його не підписала і звільнилася.
Їй було 30, були потрібні працівники до 25, їй стало 35 - були потрібні до 30-ти. Коли їй виповнилося 45, були потрібні всі лише до 35. Їй так при черговому дзвінку в пошуках роботи і сказали:
- Скільки Вам повних років?
- 45.
- І Ви ще шукаєте роботу постійну? - з таким щирим подивом.
- Ну я взагалі-то вмирати поки не збираюся, - на тому кінці сміх, тільки вона не знає вже, сміятися чи плакати.
Але в людській природі є інстинкт самозбереження. Це коли ти намагаєшся задовольнити базові потреби. Тому треба працювати хоч десь, куди взяли.
Вона працює, не офіційно, хозяйка бізнесу не оформляє: "Хочете стаж? Оформляйте собі підприємництво та платіть податки за себе самі!" Зручна схема, правда? Цілий колектив приватних підприємців працює на одну господиню, ось так найману працю переводять в розряд "Бізнесменів" і в країні статистика хороша - дрібний бізнес зростає!
А шлунку ж не скажеш: "Вибач, я не маю право порушувати закон і працювати неофіційно, ти поки потерпи, а я пошукаю те місце роботи, де мене в мої древні 45 років з рівнем IQ 138 візьмуть рабом без прав і правил, але будуть платити за мене податки ", не скажеш так і тварині, яка від тебе залежить. Тому вона порушує закон і продовжує виживати, як получається, працюючи за копійки там, де взимку холодно і "не можна включати обігрівач", тому що "чому так багато за світло платити?!"; де влітку жарко і парко в робочому приміщенні: +34 ͦС і ти ледве жива; де в будь-який момент може накрити податкова з перевіркою і, мабуть, буде карати рабів, а не господарів; де вона паше з такими ж поруч, і всі з жахом говорять про майбутню відсутність пенсії, тому що стажу не буде, і про майбутні посилення державних перевірок щодо неоформлених працівників - борються, сердешні, з корупцією та порушеннями закону з усіх своїх сил.
І мають право боротися з нею, бо вона злочинець перед обличчям держави. Держави, яка кваліфікованому фахівцю, з двома дипломи з відзнакою змогла запропонувати на біржі тільки тимчасову роботу пакувальницею на заводі.
Вона злочинець тільки тому, що прагне не здохнути з голоду і вижити, і змушена працювати там, де не оформляють офіційно, а іншого знайти не може ( "скільки вам повних років?", "нам потрібні до 35!", "і ви в такому віці ще шукаєте роботу?! ") Вона злочинниця, значить підлягає покаранню, податковій вже ж нічого не доведеш, податкова невблаганна... Вона порушує закон, а перед законом повинні бути всі рівні (звучить в нинішніх реаліях майже як насмішка і знущання).
Тому що з 90-х повелося працювати "в тіні" і досі не перевелося.
Тому що уряд вирішує покарати і позбавити пенсії тих, хто просто намагався вижити, прогодувати свої сім'ї і подбати про своїх рідних, хто просто чесно вкалував, а потім витрачав зароблені копійки тут же, регулярно поповнюючи скарбницю своєї країни. Хто змушений був поїхати за кордон і працювати там, привозячи гроші знову в свою державу, витрачаючи їх тут на дітей і батьків. Намагається покарати їх, розмірковуючи, а чи не ввести податок на те, що вони працюють за кордоном.
І який же це "світлій голові" в голову прийшла така нахабна ідея: нічого не зробивши для створення робочих місць, змусивши людей кидати рідних і поневірятися за три-дев'ять земель в пошуках роботи, тепер хотіти, щоб вони заплатили цій державі податок за щось ? За що? Що ви зробили? Що ви створили? Закони, які обдирають людей?!
Держава карає чесних роботяг, які стали жертвами діянь розперезаних "князьків", правителів цієї країни, карає простих жителів, а не тих, хто всі ці роки вів бізнес, перетворюючи людей на безправних і беззахисних, хто обкрадав і продовжує обкрадати і країну, і народ. Але що таке "обкрадання"? Це коли мало. А коли на рівні держави і багато - це у нас називається "бізнес".
А господарі життя, "рабо"-тодавці і можновладці й надалі, не моргнувши оком, порушуватимуть КЗпП, не оформлюючи працівників, не оплачуючи їм відпустки і лікарняні, змушуючи працювати 60 і більше годин на тиждень, обмежуючи підбір кадрів за статевою або віковою ознакою (скоро може дійде і до віри, раси, кольору волосся і очей - нічого не нагадує?)
І це, на жаль, моя рідна країна, земля моїх предків, земля яка мене годує і котру я люблю. XXI століття. Демократія. Йдемо в Європу, підвищуємо ціни і комунальні до рівня європейських, тільки забуваємо про те, що там зарплати вищі, ціни на продукти іноді навіть нижчі, ніж у нас, і розриву в доходах за місяць з 2000 гривень до 200 тис. гривень між просто громадянами і "елітою" з чиновників немає.
Можливо цей опус прочитає хтось совісний і зможе щось змінити на краще. У мене, на жаль, не виходить.
Коментарі
Дописати коментар